Кобрін А. Співвідношення правового імунітету та суміжних понять

Кобрін А. Співвідношення правового імунітету та суміжних понять // Актуальні питання державотворення в Україні : матеріали міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих учених (21 квітня 2011 року). — К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2011. — с. 29-30.

Актуальність даного дослідження зумовлена, по-перше, необхідністю вивчення, визначення та розмежування інституту правового імунітету та суміжних інститутів у законодавстві України, а по-друге, невирішеністю та відкритістю багатьох питань правового імунітету та суміжних понять у правовій науці.

Законодавче визначення правового імунітету на даний момент відсутнє. Натомість воно часто використовується в законодавстві України. Зокрема, цей термін вживається у низці міжнародних договорів (Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961р., Віденська Конвенція про консульські зносини 1963 р. тощо) та законів (Кодекс торговельного мореплавства України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» тощо).

В словниках термін «імунітет» розглядається, як правило, у двох значеннях: біологічному та юридичному. Цей термін походить від латинського immunitas (immunitatis) , що означає звільнення від чогось, недоторканність, незалежність. В юридичному значенні термін «імунітет» був відомий ще Стародавньому Риму і означав звільнення від податків або громадських обов’язків, зокрема військової служби (immunis vacatio militiae) постійно (напр., жерці, чоловіки старше 45 років) чи на певний час (напр., immunis apparitores – імунітет штабного службовця нижчого рангу), що надавався окремій особі, соціальній категорії чи громаді Сенатом, а пізніше імператором. В середньовіччі правовий імунітет надавався феодалові для здійснення судових, податкових та адміністративних прав на певній території.

Правовий імунітет можна розглядати в двох значеннях: об’єктивному та суб’єктивному. Правовий імунітет в об’єктивному значенні – це сукупність правових норм, які встановлюють винятки, що надаються певній категорії осіб, які спрямовані запобігти погіршенню становища особи. Правовий імунітет в суб’єктивному розумінні – це передбачене і гарантоване законодавством право особи, що спрямоване запобігти погіршенню її становища, коли за загальним правилом таке погіршення повинно відбутися.

Однією з форм правового імунітету є правова недоторканність. Від правової недоторканності як форми правового імунітету слід відрізняти недоторканність, що є складовою загального статусу людини і громадянина. Під правовою недоторканністю слід розуміти форму правового імунітету, якою встановлюється та гарантується спеціальний правовий статус, що передбачає:

— незастосування до особи юридичних санкцій

— особливу процедуру порушення кримінальної справи або справи про адміністративне правопорушення та застосування заходів кримінально-процесуального або адміністративного характеру

— особливий порядок пред’явлення обвинувачення та проведення слідчих дій.

29

Іншою формою правового імунітету є правовий індемнітет («indemnitas», «indemnitatis»). Правовий індемнітет вживається в двох значеннях:

1) як юридична невідповідальність особи за результати голосування або висловлювання, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

2) як винагорода особи, яка виконує публічні функції.

Саме правовий індемнітет як юридична невідповідальність є формою правового імунітету, яка встановлює додаткові гарантії виконання публічних функцій.

На відміну від недоторканності та індемнітету, які є складовими правового імунітету існують суміжні поняття, які також зумовлюються спеціальним статусом особи та надають додаткові права. Зокрема, це такі поняття, як правова пільга та правовий привілей.

Правова пільга («beneficium») – це правомірне полегшення становища певної категорії осіб, що передбачено законодавством та надає можливість найбільш повно задовольнити суб‘єктивні інтереси шляхом закріплення належних цьому суб‘єкту особливих прав, які є доповнюючими, або звільнення суб‘єкта від певних обов‘язків. Відмінність між правовим імунітетом та правовою пільгою полягає в тому, що правовий імунітет має на меті запобігти погіршення становища особи, а правова пільга має за мету покращення становища особи. Вона виконує компенсаційну та стимулюючу функції, що сприяє формуванню приблизно рівних можливостей для розвитку осіб, які перебувають у нерівних умовах.Поняття правові пільги не є тотожнім правовому привілею («privilegium»).

Правовий привілей — це додаткові суб’єктивні праві, якими наділяється особа за окремих умов та підстав, що свідчать про переважне право порівняно з іншими особи. Пільги також є додатковими правами, натомість мета їх встановлення – надання можливості для найповнішої реалізації особою своїх прав та набуття певних благ у разі наявності в особи менших (за юридичне визначеними критеріями) можливостей застосування своїх здібностей в силу різних обставин (соціальні пільги) або з метою матеріально-побутового забезпечення працівників окремих професій (професійно-побутові пільги).

Дослідивши питання, автор дійшов висновку, що усе це свідчить про те, що правовий імунітет, який був відомий ще в римському праву, має місце в законодавстві України, що проявляється через наявність його форм, якими є правова недоторканність та правовий індемнітет, які, в свою чергу, не є чітко визначеними, послідовними та мають складну процедуру позбавлення, що має свій негативний вплив. Правовий імунітет та суміжні інститути є структурними елементами спеціального правового статусу і, тому їхнє розмежування є актуальним для подальшого дослідження, оскільки невизначеність цих понять може створювати правові колізії та теоретичні проблеми. Тому пропонується внести зміни в законодавство для чіткого визначення таких термінів, як «правовий імунітет», «правова недоторканність», «правовий індемнітет», «правова пільга», «правовий привілей».

30

Запись опубликована в рубрике Право с метками , , , , , , , , , . Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий