Кобрін А. Проблемні аспекти розмежування понять «зловживання податковим правом», «зловживання податковим обов’язком», «уникнення від оподаткування» та «ухилення від сплати податків» // Актуальні питання державотворення в Україні: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (24 квітня 2013 року) / Редкол.: д.ю.н. І. С. Гриценко (голова), проф. П. С. Берзін (заст. голови), к.ю.н. І. С. Сахарук (відп. ред.) – К.: Прінт-Сервіс, 2014. – c.152-154 |
Неправомірна поведінка суб’єктів податкового права є традиційною практикою в будь-якій державі світу. Одним з таких суб’єктів є платник податків, який в першу чергу, як правило, думає про задоволення власного приватного інтересу на противагу публічному. В контексті цього виникає питання щодо вдосконалення методів контролю з боку податкових органів за реалізацією норм податкового права платниками податків та 152 |
правильної кваліфікації їхньої поведінки. В цьому виражається актуальність питання щодо чіткого розмежування понять, які застосовуються в теорії та практиці податкового права, а саме: «зловживання податковим правом», «зловживання податковим обов’язком», «уникнення від оподаткування» та «ухилення від сплати податків».В науці поняття «зловживання правом» визначається як форма реалізації права в суперечності з його призначенням. Сама концепція зловживання правом має свої витоки із Стародавнього Риму і є «популярною» для сучасної доктрини цивільного права, де немає остаточного вирішення питання, чи має «право на життя» відповідна концепція. Однак в останні часи спостерігається тенденція до виходу концепції зловживання правом за межі приватних правових наук та перенесення і дослідження її в межах сфери публічного регулювання, в тому числі фінансового права. В контексті цього питання складним залишається визначення можливості розгляду зловживання правом в сфері податкового права. Існує два основних напрями розгляду цього питання серед науковців та закріплення відповідної концепції законодавчо.
Деякі науковці схвально підтримують перенесення поняття «зловживання правом» в податкове права (В. О. Бєлов, С. Г. Пепеляєв тощо). Крім того, в ряді країн існують підстави говорити, що податковому законодавству відома ця категорія (наприклад, параграф 42 Німецького загального податкового акта, ст. 24 Загального податкового закону Іспанії). Також в деяких правових системах принцип недопустимості зловживання правом закріплений як загальноправовий, що означає можливість його поширення на податкову сферу (наприклад, Франція). Інший підхід зводиться на неможливості застосування відповідної концепції в сфері податкового права. Існують різні аргументи з цього приводу: 1) практично неможливо сформулювати чіткі загальні критерії добросовісності або зловживання правом; податкове право не повинно закликати платника податків етично ставитися до інтересів держави, оскільки воно побудоване на примусі, а примус — не кращий спосіб виховання моралі; будь-яка податкова оптимізація буде поставлена під сумнів, оскільки завжди буде присутньою небезпека визнання дій платника податків недобросовісними (Д. М. Щокін); 2) податковими правами неможливо зловживати, оскільки вони надані платнику податків саме для того, щоби він міг захиститись від держави (С. В. Савсерис); 3) для податкового права, поряд із фактичним і вольовим, важливим є формально-юридичний аспект, який вносить визначеність у правовідносини (М. В. Корнаухов) тощо. Інше поняття — це «зловживання податковим обов’язком», що є похідним від зловживання обов’язком. Останнє можна визначити як виконання обов’язку всупереч його призначенню. Таке поняття рідко можна знайти в літературі і, як правило, його досліджують в загальній теорії права. Крім того, існують такі поняття, як «зловживання податковим правовим статусом» та «зловживання податковими повноваженнями», які також є проблематичними в теорії податкового права. Щодо понять «уникнення від оподаткування» та «ухилення від сплати податків», то здається, що вони співвідносяться як загальне і спеціальне, оскільки уникнення від оподаткування включає в себе як законні, так і незаконні механізми відповідного уникнення, що пов’язано з тим, що в процесі уникнення платник податків уникає певного «податкового тягаря» шляхом правомірної поведінки чи неправомірної. Саме «ухилення від сплати податків» можна визначити як форму неправомірної поведінки в контексті уникнення від оподаткування. На підтвердження цієї думки можна навести міжнародні 153 |
договори, які дозволяють уникати подвійне оподаткування. Крім того, як слушно зазначає Дж. Сандерленд, суддя Верховного Суду США, кожен має право вести свої фінансові справи так, щоб звести відповідні податкові виплати до мінімуму; ніхто не повинен планувати свої витрати та доходи відповідно до максимальної зручності Міністерства фінансів; для громадянина не існує ніякого патріотичного зобов’язання збільшувати свої податкові виплати; право платника податків уникати сплати податків з використанням усіх дозволених законом засобів жодною стороною не можу бути оскаржене. Інша обставина з ухиленням, яке є виключно незаконним і тягне за собою юридичну відповідальність.
З аналізу цих понять можна дійти наступних висновків. 1) Існують різні точки зору з приводу місця поняття «зловживання податковим правом», а зловживання податковим обов’язком взагалі не визначено в теорії податкового права, а тому визначити місце зловживання правом і обов’язком в податковому праві здається складним і недоречним, оскільки це може створити «розмитість» податкових відносин (в такому випадку суд зможе тлумачити це поняття на власний розсуд навіть при певних законодавчих критеріях, що не буде добре віддзеркалюватись на динаміці податкових правовідносин). 2) В податковому праві є більш вдалі конструкції — «уникнення від оподаткування» та «ухилення від сплати податків». Такі поняття дають визначеність у податковому праві. Відповідно уникнення від оподаткування може бути легальним та нелегальним, а ухилення від сплати податків є виключно формою нелегального уникнення від оподаткування. 3) Питання щодо розмежування понять «зловживання податковим правом», «зловживання податковим обов’язком», «уникнення від оподаткування» та «ухилення від сплати податків» потребує подальшого дослідження. 154 |